Галина Волчинська: “Жінка була, є і буде тією, що керує”

 

“Енциклопедія Щастя” мала можливість дізнатися про свободу бути жінкою, про свободу вибору, виховання, повагу у блогера Галини Волчинської.

Жінкам сьогодні дорікають кар’єрними амбіціями, іншим – що вона домогосподарка, ще іншим – що вони живуть якимсь взагалі незрозумілим життям. Тобто з якого боку б не сів, все одно заважаєш. Звідки взялась мораль – вчити жінку “правильного життя”? І що таке “правильне життя”? Чи може кожна жінка мати єдині мірки у всьому?
Розмовляючи на тему жінка-чоловік, деякі люди забувають, що кожен індивід, незважаючи на стать, має свою особистість. Тому, кожна людина має свої пристрасті та уподобання.

Не можна всіх рівняти під один гребінець. Немає чітких розмежувань, хто і що повинен робити.

У Древньому Єгипті, наприклад, виховання дітей лягало на плечі чоловіків. Жінка пестила дитину лише того часу, допоки дитині необхідне було материнське молоко.
Тому, замість того, щоб повчати жінку, чоловіки займались вихованням дітей.
Жінки могли бути домогосподарками, а могли займатися і професійною діяльністю, на свій розсуд.
Вони займалися малюванням, освітою, є свідчення, що деякі з них мали статус лікаря. А також жінки брали участь і в політичному житті країни.
Принижування жінок у Європі пішло з Древньої Греції, де чоловічий шовінізм був дуже поширений.

Чи дівчинка має шанс вирости до жінки? Чи після школи їй знову доведеться падати вниз?
Ще у школі ми стикаємося з примусовим поділенням на хлопчачу, та дівочу працю.
Не знаю, як зараз, а в моєму періоді перебування у цьому навчальному закладі, були уроки праці. Дівчат вчили шити, гаптувати, в’язати, а хлопці майстрували якісь деталі.
Це не зовсім правильно, як на мене. Чула, що на Заході хлопчиків та дівчат вчать спільно готувати різні страви і це, на мою думку, вірний підхід до справи.

Школа, взагалі, приділяє мало уваги до виховання у дитини почуття поваги до себе і до інших.
Навпаки, школа – це якийсь розсадник комплексів, яких людина змушена потім позбавлятися інколи і ціле життя.

Чому суспільство не дає жінці свободу? Невже свобода – це те, що потрібно шукати, і ніколи не отримати, бо її забирає кожен зустрічний?
Свобода – це внутрішнє почуття. Як і гідність. Коли ти впевнений, що ти чогось вартий, коли ти усвідомлюєш свою цінність і неповторність.
Свобода – це усвідомлення не тільки своїх прав, але й обов’язків. Свобода – це право вибору, але вибір тягне за собою обов’язок, щодо виконання того, що ти вибрав.

І ми повертаємося до терміну фемінізм. Сьогодні модно бути жіночною, але не модно бути собою, бути природною, відчувати себе. Сьогодні жінка вимушена себе захищати, хоча це не її обов’язок.
Якщо жінка буде прислухатися до свого внутрішнього «я», вона завжди буде жіночною.

Річ у тім, що у кожної ця жіночність буде проявлятися по-своєму. Рішучість, палкість, холодність, чи розважливість – це риси характеру і всі вони можуть бути присутні у жінці.

Чому вважається, що жіночність – це слабкість та беззахисність?
Візьмемо, наприклад, амазонок.
Жорстокі, войовничі і незалежні вони приваблювали чоловіків, а отже, вони були жіночними.

І жінки і чоловіки бояться свободи. У жінок це призводить до пониження самооцінки, втрати осанки, втрати краси, найгірше – втрати себе, замість, метеликів – жінка наповнює своє внутрішнє страхами, образами, безнадією.
Свобода – це не все дозволено. Свобода у діях має на увазі і відповідальність за свої вчинки і готовність відповідати за них.
Дитина залежить від батьків. Вона не вільна вирішувати що потрібно робити, за неї це робить її родина.
Звісно, що непевна в собі людина часто хоче перекласти відповідальність на когось іншого. Але страхи мають здатність наростати.
Знову ж таки, деякі соціальні штампи, виховання, пропагування глянцю, де з допомогою фотошопу на нас з обкладинок дивляться неземні красуні підвищує комплекс неповноцінності у певних людей і підриває їх почуття впевненості у собі.
Невдалий власний досвід теж може похитнути впевненість і відмову від самостійності та свободи.
Щоб почувати себе вільним, раба, як сказав Антон Чехов, треба вичавлювати з себе по краплині постійно.

Хіба вигідно суспільству мати людей, не здатних зробити свій вибір, жінок, які не жінки, а беззахисні істоти?
Як не намагались деякі чоловіки пригнічувати жінку, беззахисною вона не була ніколи.
Річ у тім, що деякі з великомудрих панів відокремили людину від тварини і забули, що природа всього живого однакова.

У 19 сторіччі деякі прогресивні чоловіки змушені були навіть створювати таємні товариства, де опановувалась справжня сутність жінки.

Письменник Сетон Томпстон, наприклад, він, як ідеолог скаутського руху, вчив молодих хлопців придивлятись до тваринного світу і на прикладі міжстатевих відносин тварин перекидав місточок до розуміння справжнього ставлення чоловіка до жінки. Варто почитати його оповідання і непогано було б у школі знайомити дітей з його творчістю.
Або візьмемо Баррі Джеймса, котрий написав казку «Пітер Пен і Венді» – зверни увагу на загублених хлопчиків. Хлопці загубили дорогу до свого дому і саме Венді, дівчинка допомогла віднайти їм цей шлях
Саме Венді стала «матінкою», тобто головною у всіх цих дітлахів. І всі вони були дуже задоволені її домінуванням.

Жінка була, є і буде тією, що керує. Так їй диктують інстинкти. Такою її зробила природа.

Соціальні установки про домінування чоловіків входять у протиріччя з природою і це породжує безліч психічних захворювань як у жінок, так і у чоловіків.

Всі ці догмати – чоловік повинен робити те, а жінка повинна робити це – повна дурня і нісенітниця.

Кажуть, що жінок всюди багато і всього їм треба. Але, чи жінки вільні? Вільні бути собою з будь-яким кольором волосся, очей, ростом та кожною клітиною, себе визнавати?
Хто це каже? Який нормальний чоловік буде жалітися на велику кількість жінок?
І я поки що бачу не таку вже і велику кількість жінок. Візьмемо за приклад Верховну Раду і порівняємо кількість чоловіків та жінок.
Далі. Скільки в Україні чоловіків на посаді мерів та Голів Адміністрації і скільки жінок? Президентська посада – п’ять президентів і всі чоловіки.
Жінок, у працездатному віці, менше за чоловіків навіть за статистикою.

А якщо жінка у кайданах, то її немає, бо вона не може вільно користуватись своєю природою, можливостями. Чи потрібні суспільству щасливі жінки?
Будь-які кайдани обмежують рухи і не дають розкрити внутрішній потенціал.

Кайдани – символ рабства. Навіть, якщо це невидимі кайдани. На жаль, деякі жінки носять їх з дитинства, навіть не усвідомлюючи цього.

Вони думають, що так і треба і вони надівають ці кайдани на своїх власних дітей з непохитною вірою, що чинять вірно. Таким чином, зруйновані життям, вони продовжують руйнування вже долі своїх нащадків.

Рівень культури суспільства оцінюється, перш за все, ставленням до жінки.

І усвідомленням самої жінки своєї значущості.
От і думайте, чи потрібні суспільству щасливі жінки. Якщо суспільство прагне до процвітання.

І, звісно, виникає ще 1 запитання, чому немає поваги у стосунках людей, не залежно від статі. Що заважає людям завжди допомагати один одному, оберігати один одного, допомогти до того, як попросять допомоги? Закони людяності стерлись? Як можна бути щасливим, коли поруч людина нещасна? Як можна посміхатися, коли ти вколов людину, що поруч? Як можна бажати шкоди ближньому і дальньому?

Неправильне виховання. Люди взяли собі за еталон викривлену модель домінування одного над іншим і вперто не хочуть її позбуватися. Коли немає поваги одного до іншого, не може йти мови про нормальні стосунки.

Взагалі, хамство, яке махровим цвітом квітне у нашому суспільстві, це такий собі спосіб недалекої людини хоч якось підвищити свою самооцінку, та значущість. Це збочена спроба довести собі та оточуючим, що ти чогось вартий.
Це змагання з негативним відтінком.

Гармонійна людина завжди доброзичлива. Є люди, які від природи народжуються гармонійними. Є й такі, які досягли гармонії через внутрішню кропітку працю над собою.
У будь-якому випадку, ми не повинні впадати в зневіру у свої сили.

Не дарма зневіра вважається одним зі смертних гріхів. Як, до речі і гординя.

Тому, будемо вдосконалювати себе, щоб почуватися щасливами.
Бо ми ж цього варті, чи не так? ))

Розмовляла: Ірина Новоставська
Джерело: Енциклопедія щастяhttp://schastya.info/