Віктор Досенко: “Адекватна реакція на стрес – це інтенсивна фізична робота!”

 

Ми живемо вже не перший десяток років у часи змін. В країні немає стабільності, в людей – впевненості у завтрашньому дні. Українець напевно не знає, що може статися елементарно за годину. Що ми отримуємо? Стрес та атаку імунної системи. Власне, про стрес та імунітет “Енциклопедія Щастя” мала можливість поспілкуватися з Віктором Досенко, українським патофізіологом, генетиком, д.м.н., професором, завідувачем відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України.

Що таке імунітет?
Це стійкість до інфекційних захворювань. Імунна система – система, що забезпечує імунітет, підтримує антигенний гомеостаз. Антигени – це певні особливості, характерні фрагменти білків. Коли з’являється новий білок, новий антиген, імунна система має його знайти і знищити.

Коли імунітет має здатність порушуватися? Що на нього може вплинути?
Як за будь-яких хронічних захворювань, це завжди комбінація внутрішніх і зовнішніх факторів. Внутрішні: дефіцит імунітету, імунодефіцит – як результат на патології в генотипі, певні генетичні аномалії, спадкові імунодифіцитні захворювання. Людина народжується, в неї не формується та чи інша ланка імунітету, від народження дефектна імунна система, що спричинює спектр проблем протягом всього життя. Зовнішні фактори: а) фізичні – найбільш відомим є іонізуюче випромінювання, яке вбиває імунні клітини, імунна система вражається, організм залишається беззахисним, б) хімічні, в) мутагенні, канцерогенні речовини, г) біологічні – віруси, які специфічно вражають саме клітини імунної системи. Всім відомий вірус імунодефіциту людини.

Приміром, не кожним вірусом може захворіти людина.
Звичайно, імунізовані попередньо люди, які мають певний рівень імунних клітин, які швиденько розпізнають інфіковані цим вірусом клітини. Залежить від шквидкості реакції нашої імунної системи і генетичної схильності. Усі або більш або менш схильні до певних інфекцій: вірусних, бактеріальних. Наша детермінованість генетична: народилися з білками головного комплексу гістосумісності, які забезпечують навчання всередині імунної системи, передають інформацію про будь-який антиген, передусім інфекційний. Ефективність навчання визначає нашу більшу або меншу стійкість до певних інфекційних захворювань.

Хтось має стійкість до герпесу, хтось – до стриптококу, хтось – до вірусу грипу. Реакція швидка, блискавична і людина не захворіє. Хоча десь першило, десь – почухалося, так, це тихенько, чітко спрацювала імунна система.

Коли імунна система пригальмовує, починається розвинена імунна реакція, в людини виникає гарячка, температура, головний біль, розлади, вона захворіла. Одужує, звільняється від інфекції, йде все далі. Третій варіант – ще більш квола реакція імунної системи. Вірус чи інший мікроорганізм здобуває можливість залишитися в організмі. Відбувається латентна, довга інфекція. Організм не звільняється від неї, хвороба переходить в хронічну стадію, людина може хворіти роками або все життя жити з певним мікроорганізмом. Її імунна система немає сил повністю знищити цей мікроорганізм.
До всього не можна бути стійким. Не буває ідеальної імунної системи. В кожної людини є своє слабке місце і ми маємо про нього знати.

Як людина своїми думками впливає на свій імунітет? Чи вражають імунітет політичні, побутові, соціальні питання?
Психічні фактори, безумовно, мають вплив на імунітет. Стан депресії знижує активність “натуральних кіллерів”. Є такий клас імунних клітин у нашому організмі, які здатні вбивати інфіковані вірусом клітини, ракові клітини, без попереднього навчання. Їхня кількість, їхня активність залежить від психічного стану. Який механізм спрацьовує, остаточно невідомо. Але взаємодія нервової ендокринної і імунної системи безперечно доведена. Один ланцюжок.

Всі зміни в організмі впливають на імунну систему. Якщо весь організм голодує, тоді мало поживних речовин і для клітин імунної системи. Голодна клітина добре працювати не буде, як людина слабенька. Клітина стає кволою, знижується активність імунної системи, людина стає більш вразливою до інфекційних захворювань. Це один із факторів імунодифіцитів – харчова депривація.

Суспільство породжує стресорні впливи, стрес. Це ще один фактор пригнічення імунної системи. Тут працюють гормони, які називаються глюкокортикоїди, які виділяються наднирниковими залозами – це основне джерело глюкокортикоїдів, кортикостероїдів. Вони знищують лімфоцити у крові. Якщо штучно взяти глюкокортикоїд, внести тварині, кількість лімфоцитів різко знижується, в декілька разів. Лімфоцити – клітини, що захищають наш організм від інфекційних агентів. В результаті – імунодефіцит, таким чином під дією стресу можна отримати будь-яку інфекцію.

Чи можливо в наших політичних, комунальних, культурних, соціальних умовах здобути ідеальний імунітет?
Питання в тому, як на усе реагувати.

Розповсюджене явище “пофігізм”. Дуже значна частина населення перебуває у стані “а мені все паралельно”. Війна? То не моя війна. Майдан? Та не хай собі Майдан. Когось вбили? Та не мене ж. Моя хата скраю. Все добре. Прошарок неактивних людей, яких нічого не турбує, навіть власним життям не дуже переймаються. Немає грошей, нема. Немає чим родину годувати, то нема. Погане явище для суспільства, але таких людей не зачіпає стрес.

Однак, це не рекомендація для здорового життя. Подібним шляхом його не здобудеш. За рахунок байдужих людей країна йде у прірву, руйнується. Лише завдяки формування громадськості, свідомої позиції, можливий соціальний прогрес. Ніякий месія не врятує цю країну.
Люди, які активно реагують, втручаються, звісно, отримують стрес.

Боротьба з певною системою, корупцією – це завжди важка боротьба. Ти б’єшся, щось доводиш, а все одно нічого не вдається зробити, система стоїть. Це надихає і розчаровує. Зрештою, боротьба завершується успіхом. Ти знаходиш людей, які теж боряться. Спілкування з цими людьми, співпадіння ваших поглядів, дає наснагу, протилежну емоцію “Класно, я не один, ми разом, ми все таки подолаємо, побудуємо країну, змінимо університет”.

Таким чином стресорна ситуація, розчарування, які погано впливають на імунітет, чергуються з більш яскравими позитивними, які навпаки сприяють відновленню імунітету. Ці люди перебувають у більш динамічній рівновазі: погано, нічого не вдається, далі – перемога, потім – знову погано, потім – знову перемога. Плюс-мінус вони залишаються здоровими людьми.

Головне – не опускати руки, не впадати в депресію. Депресія – це найгірший стан нервової системи, який надовго погіршує стан імунної системи, стимулює розвиток дуже небезпечних захворювань.

В країнах визначених, де все спокійно, де немає ніяких перетрубацій, Голандія, Швеція, там теж не зовсім сприятливі умови для динамічних, активних людей, які б хотіли себе проявити, щось таке зробити. Там не треба нічого робити. Там вже все зроблено попередніми поколіннями активних людей. Вони побудували виважену, соціально справедливу державу. Цілком ймовірно, що вони впадають у депресії, депресивні стани дуже характерні для цивілізованих, розвинених країн, в яких, порівняно з Україною, просто все чудово.

Чому там нудьгувати? Нам не зрозуміло.

Депресії – це хвороби цивілізацій. Позбавлення людини природних перешкод, проблем, коли немає проблем, є робота, взагалі всі вирішені проблеми, все вже у тебе є, навіть якщо це не дуже кваліфікована робота.

Розвинена країна “Не хочеш працювати? Нічого, все одно матимеш гроші. Хочеш вступити до університету? Будь-ласка, бери кредит, вчися”.

Все зроблено для людини. І як не дивно, для багатьох людей на фоні тотального добробуту виникають депресивні розлади, їм погано. Немає боротьби, і для багатьох це закінчується негативними явищами.

Як на імунну систему впливає цілодобова робота?
Чергування роботи і відпочинку – це дуже важливо. Вночі – треба спати, фактори зміцнення всієї системи: і імунної як частини нашого організму. Неправильно працювати надто багато, коли треба, то треба це зробити. Потім ви отримаєте наснагу від виконаної великої роботи, знайдете можливість відпочити. Якщо безперервно працювати, це погано закінчиться для здоров’я.

Питання стресу. Багато нововведень. Найбільше їх, складається враження, в освіті. Як пережити дітям, батькам, педагогам постійні зміни? Як швидко мозок може освоїти ці всі креативні ідеї кимсь створені заради “кращого життя”?
Відоме китайське прокляття: “Щоб ти жив у час змін”. Краще жити, коли все спокійно, добре, налагоджено. Без змін, у стані стагнації, деградації, в якій перебувала освіта, зокрема, і вся Україна, вцілому,. Це й спричинило революцію, жертви і зараз треба змінювати країну, вороття немає! Хоча зміни бувають помилкові.

Аби проводити грамотно реформи, потрібна достатня кількість освічених людей, а їх не вистачає, бо їх погано вчили, вони формувалися в іншій системі, не мають досвіду. Але це все здобувається. Хто нічого не робить, не помиляється. Хиби – це ознаки змін вцілому. Щось намагаються змінити, але не завжди вдало виходить. Нічого, можна виправити. Мене зміни не лякають. Їх повинно бути більше, більше сміливих реформ.

Як реагувати? Вам не подобається? Щось неправильно зроблено на вашу думку? Шукайте однодумців, розміщуйте в соціальних мережах, звертайтеся до журналістів, до засобів масової інформації, виходьте на вулицю з плакатами, йдіть до президента, до КабМіну, до міністерств, висловлюйте свій протест. Прислухаються, куди подінуться.

Влада має постійно відчувати тиск громадян, тоді вона буде ефективно працювати і над своїми помилками. Ми, фактично, вчителі, а вони вчаться реформувати. І якщо вчитель не виправляє помилки в зошитах у своїх учнів, вони вийдуть зі школи неграмотними, не навчаться нічому, не навчаться рахувати. Ми корегуємо ці помилки, це наше завдання. Ми маємо постійно вказувати: “Тут недороблено, тут неправильно кому поставив, а тут в слові помилкова літера, ось так пишеться слово “гідність”, а так “громадянська позиція”, “громадянська сфера відповідальності””. Не виникне спротиву, не буде держави, не буде розвитку.

Ми зрозуміли після 2004 року, на жаль, не всі, що месії немає, ніхто не прийде, будь-якого святого президента призначте, він один нічого не зробить. Це не в силах однієї людини. Країна змінюється силами багатьох.

Інколи боротьби забагато. Вона всюди, на кожному кроці. Люди не бачать, що їх об’єднує, а свідомо шукають, що роз’єднує, створюють конфлікти там, де їх може не бути.
Часто люди погано виховані доводять свою правду підвищенням голосу, матюками. З цивілізованою країною це не сумісно. Все можна вирішувати інтелігентно, культурно, але досягати принципово своїх вимог.

Я вважаю, що наше суспільство не достатньо активне у відстоюванні своїх прав. У Фейсбуці напишуть, і цим все закінчується. Хай хоча б у соціальних мережах буде, бо і цього немає.

Наша боротьба імунної (антикорупційної) системи, локальна, за нормальну медичну освіту.

Більшість студентів Медичного університету, в якому я працював багато років, незадоволені тим, як їх навчають. Це не може подобатися, бо немає зацікавленості більшості викладачів в якісному викладанні. Їм це не вигідно. Купа інших проблем поза цими студентами. Студенти непотрібні, сам схочеш, то навчишся. Можливо, пощастить з викладачем, щось тобі розповість, не пощастить, так і пройде 6 років навчання.

Але налаштувати студентів, пояснити їм, що треба боротися за свої права дуже важко. Стикаєшся з поганим викладачем, пиши про це, подай у скриньку довіри, чи листа можна надіслати одразу адміністрації. Поскаржся, скажи, що нам читають погану лекцію, ми не бичимо викладача на парі та ін.

В нас зазвичай перемагає агресор, той, хто ображає. І доки агресору не дадуть відпір, він буде використовувати свої методи, втрачаючи повністю розуміння, що є межа, треба нарешті спинитися.
Все буде добре. Поява народної поліції, навченених людей, подібних на людей, – це нова імунна система, яка буде працювати саме проти чужорідних елементів, що забруднюють середовище нашої країни. Вони мають всі шанси не працювати проти власних людей, як ми бачили працюють правоохоронні органи до цього.

Агресія проти власних громадян була звичайним явищем. Це приклад автоімунного захворювання – коли проти власних громадян спрямований правоохоронний апарат.

Що таке стрес?
Це реакція організму на дію стресорних, ушкоджуючих, потужних факторів. Це реакція нейроендокринної системи, гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової та симпатоадреналової системи. Активуються вони, коли діють потужні ушкоджуючі фактори: холод, голод, чи щось загрожує нашому життю.

Побачили ведмедя, собаку, які атакують вас, – буде стрес.

Нейроендокринна перебудова спрямована на реалізацію сценарію “бий або тікай”.

Ти маєш суперника, з яким ти можеш боротися. Борися, бийся так як ніколи не бився, вийди переможцем. Або біжи, якщо їх надто багато, або вони значно сильніші, озброєні, тікай швиденько, щоб залишитись живим. Сучасна людина потрапляє у подібну ситуацію дуже рідко. Це ще треба пошукати собі такі пригоди.

Як правило, у цивілізованих суспільствах дія таких факторів мінімізована.

Частіше впливають дрібненькі чинники, які не загрожують життю. За рахунок розвиненої центральної нервової системи, людина їх може сприймати як дуже травматичні, тому не може адекватно відреагувати на це.

Адекватна реакція на стрес – це інтенсивна фізична робота.

На людину діє так званий «стрес-планктон»: дрібненькі неприємності, маленькі трагедії. Прийшли в якусь контору, а там накричали, начальник насварив ні за що, поганий настрій, взяв вигнав з роботи. Нічого не сталося, буде інша робота, але це стрес. Людина нервується і при цьому нічого не може зробити.

Втрата можливості проявити стрес фізичною активністю несе загрозу для організму.

Невідреаговані емоції, стрес без інтенсивної фізичної роботи є основною причиною порушення нашого організму, розвитку імунодефіциту.

Бігти, рухатися, підіймати штангу, підтягуватися, на ровер сісти, проїхати 10-12 км.

Стрес – це не цигарка чи просто посидіти перед телевізором, чи заїсти печивом, горілочкою. Це не вихід зі стресу, але на цей “не вихід” йдуть люди, втім, організм це не сприймає як вирішення питання, бо нереалізується двобічна стратегія “Бий або тікай”, – так нас навчила еволюція, природа, і ми її не перевчимо ніяким чином.

Якщо реагуватимемо інакше, це все буде реакція неправильна, неадекватна, негативно вплине на здоров’я людина.

Стрес – це збільшення серцевих скорочень, артеріального тиску, підвищення тонусу, тремтіння.
Треба змусити себе в момент стресу провести активну фізичну роботу. Інший вихід – займатися автотренінгом, медитацією, молитвою. Релігія багато чому гарному вчить людину.

Не треба сприймати цей світ серйозно, насправді це дрібниці, є вищі цілі, є Бог, є вища справедливість. Цей світ – це ілюзія.

Люди, які навчилися не помічати стрес, більш захищені.

Світ наповнений болем, стражданнями, втім можна уникати хвороб!
Треба, цим займається профілактична медицина, навчає, дає поради, рятує від страждань, зменшує їхню інтенсивність. Наприклад, люди з цукровим діабетом другого типу фактично самі винні у виникненні захворювання. Це класична розплата за гріхи, за неправильне харчування протягом багатьох років свого життя. Це не випадковість, а закономірність. Певним людям пощастило, бо немає генетичної схильності до захворювання, але патологія виникне рано чи пізно, якщо неправильно харчуватися. Але людям про це ніхто не говорить, вони не знають, як правильно, їх не попередили і вони їли так, як усі, на власний розсуд.

На жаль, профілактична медицина нікому не вигідна: продати медичні послуги або ліки не вдасться. Її розвиток можливий лише за підтримки держави, яка несе основні збитки, отримує мільйони хворих людей, яких просто не попередили про небезпеку.

Розмовляла: Ірина Новоставська
Фото: з архіву Віктора Досенка, 
Джерело: Енциклопедія Щастяhttp://schastya.info/