Віктор Досенко: “У тваринному світі немає невиправданої жорстокості!”

 

Про наслідки непримайння своєї природи, агресію, жорстокість та соціальне маскування у розмові з Віктором Досенко, українським патофізіологом, генетиком, д.м.н., професором, завідувачем відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України.

Наслідки неприймання своєї природи?
Війна, агресія, невиправдана жорстокість.

Коли кажуть, що він – тварина, порівняння неправильне.

Лев жорстокий і вбиває, коли голодний, коли хтось загрожує його прайду. Він вийде і буде боротися з іншим левом. Просто прийти і когось вбивати він не буде ніколи.
Якщо б люди так робили, не було б жорстокості, війн.

Саме люди знайшли можливість вбивати не тоді, коли вони голодні, а тому що хтось іншої віри. Організувати хрестовий похід і вбивати невірних. А потім інша релігія – вирішує помститися, вбивати православних. А ті вбивають, бо вони католики. Вони знаходять ефективні засоби знищення мільйонів людей. Це все людське. Це не тваринне. У тваринному світі немає невиправданої жорстокості. Вбивство – не виправдано нічим, крім власних амбіцій, забобонів.

Нам треба бути ближчими до тварин, вести себе природно, так як ведуть себе мавпи. Всі б прекрасно жили, ніхто б нікого не знищував, якщо б людина не втручалася в цю ситуацію. Де з’являється людина, там починають гинути тварини, а деякі – взагалі зникли.

На острів Маврикій, наприклад, колись приїхали моряки з Європи (дуже цивілізованої, звісно). До них підходили пташки додо (Маврикійський дронт). В них майже не було природних ворогів, тому їхня реакція – цікавість, довіра. Вони підходили до людей, придивлялися. Закінчилася історія знищенням всіх додо. Це при тому, що м’ясо їх не смачне. Цим морякам було, що їсти, але вони, заради забави, просто палками забили всіх пташок. Тепер пишуть, що вони повимирали, авжеж!

Чоловіки здобувають свої цілі боротьбою, агресією. Жінка тяжіє до гармонії. Хоча, якщо подивитися в метро, дуже багато невиправданої агресії саме від жінок.
Різні бувають жінки і чоловіки – уявлення про їхні характери нав’язано суспільством.

Формується певний образ жінки: лагідна, готує пиріжки, ніжна. Дівчата намагаються відповідати еталону суспільства і стають такими. Якщо змінити акценти, показувати мілітарізованих, агресивних, сильних, спритних, конкуруючих, суспільство складе собі новий стандарт “супержінки”.

Тестостерон збільшує агресивність, чим більше його, тим більше марсової складової в характері людини. Чоловіки більш агресивні, але менш конфліктні. Жінки менш агресивні, але більш конфліктні. Цим займається напрямок в психології – конфліктологія. Жінки частіше створюють інтриги, їм подобається процес протистояння. Якщо конфліктний чоловік, це для нього, здебільшого, погано закінчується, фатально. А жінка, не дуже ризикуючи, використовує конфліктність для отримання вичерпної інформації про оточуюче середовище.

Коли людина у спокійному стані, виважена, особливо не виявляє себе, приховує свої таємні думки, емоції. Як її витягнути на одкровення? Створити конфлікт! Що насправді у коханого на думці? Це розвинений інтелект таке робить, не даремно він це робить, тому що з’являється конфлікт, з’являється биття посуду, з‘являються гучні слова. В результаті – жінка отримуєте реальний вияв емоцій. Він сказав те, що від неї приховував.

Чудова книга Йоган Гейзинга “Людина, що грає”. Не гомосапіенс, а гомолюденс. Жінки тут майстрині.
Доводить чоловік свої права через потрібні аргументи, факти, логіку: це призвело до цього, а далі до таких наслідків. Жінці важливо правильно сказати, правильною інтонацією, відверто, чесно, емоційно і вона повірить. А відверто мовиться на конфлікті, на запалі. Вчені аналізують фактори, які викликають довіру у чоловіків і жінок. Яка дія мала суттєвіший вплив: інформація, яка була в тексті, чи тембр голосу? І, виявилося, тембр голосу набагато ефективніше діяв на жінок. Чоловік частково сприймає інтонаційну характеристику мови, але, важливіше, що саме говорить людина. Жінці можна казати абсолютні нісенітниці, але, якщо це сказати певним тембром, їй це сподобається.

Тембр, звукові коливання – це параметр, чи дурить він чи ні. Логіка – це все правильно, але насправді це буде брехня. Чоловік тут помиляється, а жінці потрібна більш точна інформація. Більш точна інформація – це емоційна інформація, інтенційна інформація (вимова, тембр).

Тобто непримиренність – це теж частина природи людини, різне сприйняття чоловіка та жінки життя? Це таке замкнене коло боротьби, конфліктів? Сприймання світу буде одвічне через стосунки, конфліктність, агресивність, а не під призмою “досвіду”, з якого треба брати уроки, але рухатися до нових максимально перевірених знань, діяти якісніше, духовніше?
Так, людина вперта істота, така ж сама, як і інші тварини! Без цієї властивості не буде результату, не буде їжі, не буде продовження роду… Абулія (брак волі) – це один із проявів психічної патології, шизофренії, зокрема, і результату не буде, життя втратить свій сенс.

У гендерних відношеннях також без цього не обійдешся – кожна стать наполегливо відстоює свої права, свій біологічний інтерес і ставки тут дуже високі, особливо, для жінок, бо їхній репродуктивний вік значно коротший. Це вічний бій, гендерне змагання із головним призом у вигляді безсмертя власних генів!

Коли припинеться агресія та війна? Це можливо?
Ніколи – ми агресивні, жорстокі тварини, без цих властивостей у нашого генотипу не було б жодних шансів витримати еволюційну війну за виживання. Тільки усвідомлення того, що загинуть усі, стримує ядерний конфлікт.

Розмовляла: Ірина Новоставська
Фото: з архіву Віктора Досенка
Джерело: Енциклопедія Щастяhttp://schastya.info/