Лікування: Довіра до традиційної (наукової) чи альтернативної медицини?

 

В рамках 13-ої теми “Міфи про лікування” Масштабного проекту знань “Інтелектуальні дискусії” традиційно проводиться опитування представників різних сфер життя.

Питання, які були поставлені.
1) Чи вважаєте необхідним дбати про своє здоров’я?
2) Чи довіряєте українській медицині, українським лікам?
3) Традиційна (наукова) медицина – це бізнес чи рецепт здоров’я?
4) Як реагуєте на різні новини, приміром, вакцинації, епідемії, грип?
5) Чи переймаєтесь профілактикою загроз здоров’ю, які можна побачити в інформаційному просторі?
6) Хвороба. Яке приймете рішення щодо лікування? Звернутися до лікаря, знахара, займатиметесь самолікуванням чи…?
7) Чи довіряєте гомеопатії?
8) Чи варто в аптеках купувати лікарські препарати? Або краще звертатися до натуральних методів лікування (трави, чаї, напої, їжа, здоровий спосіб життя)?
9)Чи варто терпіти біль? Особливо, коли болить голова.
10) Чи вірите історіям, що дійсно організму бракує вітамінів, кальцію, води?

Олександр Гусєв, кінокритик: “Я, конечно же, считаю, что о своём здоровье, по мере возможности, необходимо заботится. В какой-то степени я доверяю и украинской медицине, поскольку моя мама врач, она и наблюдает за моим здоровьем, к её советам и советам и диагнозам её знакомых – которых, как и её самому, можно отнести к представителям украинской медицины, – я и обращаюсь, когда возникают проблемы. Препараты, впрочем, они прописывают главным образом иностранные. Разумеется, с учётом отсутствия солидных капиталовложений общий уровень нашей медицины не представляется слишком высоким. Традиционной медицине я не доверяю, считаю её своего рода сектанством – комплексом бизнес-интересов и искренних заблуждений. На новости о гриппе и проч. практически не реагирую, за исключением того, что, поскольку мне по состоянию здоровья предписано заболевать вирусных инфекций, стараюсь не контактировать с заболевшими. В случае болезни консультируюсь с мамой и её подругами, в этом отношении должен признать свою несостоятельность. Медикаменты покупаю в аптеках, что, конечно же, не исключает здорового образа жизни. Никаких трав не практикую, просто ем главным образом овощи и фрукты. Насчёт боли – зависит от ситуации и причины. При гриппе стараюсь терпеть, но, когда нужно работать, сбиваю температуру лекарствами. При повышении давления всегда стараюсь сбить его лекарствами. Моему организму не хватает кальция, пытаюсь восполнить его продуктами,а не добавками. Витамины получаю во фруктах, воду – в соках и чае с кофе”.

Сергій, фізіолог:
“Про здоров’я дбаю. Українських ліків як таких немає, або практично немає. Довіряю медицині, бо альтернативи немає. Медицина – це не рецепт здоров’я. Рецептом може бути гігієна, фізкультура, здоровий спосіб життя. Медицина, це вже коли цього здоров’я стає менше. Вакцинація врятувала не одну тисячу життів, тільки людина, яка не знає основ фізіології, може сумніватися в її доцільності. Епідемії – якби більшість людей не знають дифініції цього слова, тому епідемією вони називають все, що найчастіше з’являється на екранах телевізора. На новини про грип реагую так само, як і на новини про гриб. Я приймаю рішення про лікування – з піднесеним настроєм та вірою в швидке одужання.
Самолікування, знахари, травки-муравки, гомеопатія – це для тих, кому допомагає плацебо і заряджена вода. Мій організм не вірить таким штукам. Якщо у вас туберкульоз або пневмонія, то ніякі чаї, напої та кадило, не допоможуть. Ще 100 років тому найбільша смертність серед людей була через захворювання органів дихання.
Біль терпіти не варто, біль суто матеріальне явище, від того, що ви будете його терпіти, сам не мине.
Нашому організму постійно щось бракує, як не сну, то їжі, то іншого організму”.

Анна Заклецька, психотерапевт: “По-перше, я не виокремлюю фізичне від духовного, і вважаю їх взаємопов’язаними: здорова психіка – імунітет від усіх хвороб, якщо десь душа має “дірку”, яку психіка “витісняє”, туди чіпляється вірус/хвороба.
Довіряю народним методам медицини і в останню чергу звертаюсь до фармацевтики, вважаю її “злом цивілізації”.
Довіряю гомеопатії, настійкам, травам, примочкам, медитаціям і молитвам.
Біль терпіти ніколи не варто. Але, перш ніж залякувати його фармацевтично, варто задуматись, чому і з якої причини він з’явився. Інакше лікування перетворюється на заліковування без з’ясовування причини болю, яка нікуди не зникає, а значить- повернеться”.

Роман, IT фахівець: “Переконаний, що про своє здоров’я потрібно дбати.
Не дуже довіряю українській медицині і лікам.
На мою думку, традиційна медицина – це швидше бізнес, так як зосереджений не на попередженні захворювання, а на позбавленні від вже існуючого.
Як реагуєте на різні новини, на зразок вакцинації, епідемії, грип? – Намагаюсь не реагувати.
Хвороба. Як приймете рішення щодо лікування?  - Залежатиме від хвороби. Але швидше проконсультуюся з лікарем.
Гомеопатією ніколи серйозно не цікавився.
Чи варто в аптеках купувати лікарські препарати? Або краще звертатися до натуральних методів лікування (трави, чаї, напої, їжа, здоровий спосіб життя)? – Віддаю перевагу натуральним методам, наскільки це можливо.
Намагаюсь не пити знеболюючих препаратів, оскільки причини болю вони і так не усувають.
Чи вірите історії, що дійсно організму бракує вітамінів, кальцію, води? – Вірю”.

Марина Артеменко, сценарист і режисер: “Так, про здоров’я потрібно дбати. Частково довіряю українській медицині і лікам. Традиційна медицина – це профілактика або лікування нескладних захворювань.
Коли епідемії, намагаюся якомога рідше бувати в людних місцях і п’ю різні вітаміни. Якщо відчуваю, що є ризик захворіти, тоді вживаю ліки для профілактики. Вакцинацій не роблю.
Чи переймаєтесь профілактикою загроз здоров’ю, які можна побачити в інформаційному просторі? – Ні, якщо немає реального приводу.
Хвороба. Яке приймете рішення щодо лікування? – Все залежить від самопочуття і симптомів.
Чи довіряєте гомеопатії? – На рівні з іншими ліками.
Чи варто в аптеках купувати лікарські препарати? Або краще звертатися до натуральних методів лікування (трави, чаї, напої, їжа, здоровий спосіб життя)? – Краще до натуральних, але якщо не допомагають то треба купувати ліки.
Чи варто терпіти біль? Особливо, коли болить голова. – В залежності від ступеня болю і від причини.
Чи вірите історіям, що дійсно організму бракує вітамінів, кальцію, води? – Вірю”.

Юрій Камаєв, письменник: “Про здоров’я намагаюся дбати. Дрібницями лікарів намагаюся не турбувати, із сезонними застудами-грипами справляємося самотужки. Щодо народних засобів – подекуди це працює, хоч бродить світами чимало дурнуватих порад. Без фармації сучасна людина навряд чи може обійтися, якщо хвороба трохи серйозніша нежитю”.

Ярослав Підгора-Гвяздовський, кінокритик: “1) Чи вважаєте необхідним дбати про своє здоров’я? Так
2) Українській медицині, лікам не довіряю.
3) Традиційна медицина – це бізнес.
4) Вакцинації не вірю.
5) Не переймаюсь профілактикою загроз здоров’ю, які можна побачити в інформаційному просторі.
6) Хвороба. Яке приймете рішення щодо лікування? Сімейний лікар, самолікування.
7) Довіряю гомеопатії.
8) Чи варто в аптеках купувати лікарські препарати? Або краще звертатися до натуральних методів лікування (трави, чаї, напої, їжа, здоровий спосіб життя)? Порівну.
9)Не варто терпіти біль.
10) Вірю історіям, що дійсно організму бракує вітамінів, кальцію, води”.

Марина Лібанова, власниця книгарні “Букініст”: “Так, вважаю , що за своє здоров’я треба дбати, але я це роблю вже в критичних випадках. Кожен раз обіцяю, що обов’язково робитиму необхідні аналізи час від часу, щоб розуміти, в якому стані мої особисті показники. Але, за рахунок ведення активного способу життя (багато ходжу пішки та 1-2 рази на тиждень займаюсь плаванням), сезонними хворобами не дуже й переймаюся. Українським лікам довіряю, тому що їх мало вживаю,але українській медицині вцілому не довіряю. Серйозні та хронічні хвороби українська медицина вилікувати не може. Є багато хвороб, наприклад, туберкульоз, менінгіт, які цивілізовані країни вже перемогли, а у нас є летальні випадки.
Традиційна медицина мені вже давно нагадує бізнес. За рахунок того, що я проживаю у невеликому місті, за необхідності звертаюсь за порадою тільки до лікаря, якого знаю особисто,іноді – по телефону, або до іншого спеціаліста за рекомендацією найближчих друзів.
Вакцінації ніякі собі не роблю, в період епідемії стараюся менше бути у місцях скученості людей. Але, якщо вже підхоплюю сезонний вірус, то купую в аптеці найпоширеніші ліки від температури швидкої дії, практично ніколи не приймаю антибіотик, тільки в рідкісних випадках, при затяжному бронхіті.
Але всі засоби самолікування, як багато вітамінізовних фруктів, різні лікувальні трав’яні чаї, мед і ін. застосовую за хвороби завжди.
До знахарів не зверталась ніколи, є недовіра. До гомеопатів не зверталась, але не було ніякої потреби. Вважаю, що гомеопатія потрібна при тривалих хворобах.
Коли у мене щось болить фізично та досить довго по часу, то я приймаю ліки від болю, але головними болями не страждаю, тому подібні випадки у моєму житті відбуваються вкрай рідко.
Я вірю в історії про те, що організму чогось не вистачає і саме від цього у людини виникають різні хвороби. Це особливо стає помітним у зрілому та похилому віці. Ось для цього і треба час від часу робити поглиблені аналізи та, на їх підставах, допомогти собі відновити рівновагу в організмі.
Ще я вірю в спадковість, яка нам дісталась від батьків і в те, що багато хвороб від негативних думок та стресових ситуацій. Якщо володіти своїм настроєм, то й не потрібно турбувати лікарів через дрібниці”.

Антон Сененко, фізик: “Дійсно, про здоров`я необхідно дбати, тобто – займатися профілактикою хвороб. Найпростіший приклад – щодня чистити зуби, ніж потім ходити до стоматолога і платити шалені гроші. Українській медицині не довіряю, бо маю дуже гіркий життєвий досвід. Довіра є до окремих лікарів. І справа не вирішується вартістю лікаря абсолютно. Претензій до українських ліків не маю, але при можливості придбання закордонних аналогів – віддаю перевагу їм. Малинове варення та теплі шкарпетки – це добре. Усі інші медицини, як на мене, це чистої води шарлатанство. Тому що, у випадку важких хвороб, усі прибігають в лікарню, просто вони в цьому не зізнаються. На ЗМІ я взагалі намагаюся реагувати спокійно, а якщо це стосується епідемії грипу, то я відразу пригадую, що продаж ліків – це один з найприбутковіших бізнесів. Але профілактикою не нехтую. Зокрема, намагаюся просто не з’являтися в людних місцях. Залежно від хвороби, якщо це грип, то пару днів намагаюся лікуватися самостійно, потім звертаюся до лікаря. Все закінчується передбачувано – антибіотики. А так, зазвичай, намагаюся відразу звернутися в лікарню. Довіряю гомеопатії лише тих препаратів, які не є гомеопатією, але вимушені так називатися для спрощення реєстрації в нашій державі. Просто читаю етикетку, діючі речовини і концентрації. Так почав робити після розтлумачення колегою. А стандартна гомеопатія – це також шарлатанство. Щодо аптек чи натуральних методів лікування – залежно від ситуації. Якщо здоровий спосіб життя і профілактика не допомогли, то час іти в аптеку. Щодо болю – терпіти його не варто, тому що це природній сигнал якихось порушень. Тому треба з’ясовувати, в чому справа. Звісно, якщо один раз на рік болить голова – то це не проблема. Але регулярні болі повинні змушувати бити на сполох. Щодо браку вітамінів – як в це не вірити, коли сам на собі це відчуваєш? Справа не у вірі, а в тому, що організм потребує макро- і мікроелементного складу нашої їжі у певних пропорціях. І якщо, наприклад, весною, цей склад не відповідає нормі – потрібно вживати додаткові препарати”.

Юрій Шевела, бібліограф фантастики: “У моїй медичній книжці останнй запис (ГРЗ) датований 1984 роком! Ще до армії! Скільки вже років? Не звертаюсь до лікарів, не знаю навіть як викликати дільничного лікаря і не маю уявлення про вигляд лікарняного! Більше тридцяти років не хворію і не боюсь захворіти! Взимку не мерзну. Куртку ношу тільки, щоб людей не лякати…”

Марина Олійник, редактор часопису “Час і події”: “Медицині довіряю залежно від того, що її представники говорять. Коли говорять “такі аналізи/показники можуть бути тільки в мерців”, то показникам довіряю (хоча теж в залежності від того, як ці показники були отримані), висновкам – ні.
Книги з медицини шаную і з інтересом читаю у вільний від роботи час, але кожен, хто їх уважно читає, знає, що до повного розуміння функціонування людського організму медицині ще дуже далеко. На жаль, не всі медики навіть підручники читають уважно, і відсоток самовпевнених зазнайок серед них десь такий самий, як і в інших професіях.
Травами, гомеопатією, самогіпнозом при потребі користуюся, результат мені подобається smile смайлик
Грип сприймаю як аргументоване прохання організму відпочити ))
Відповідно і інші хвороби – як ті чи інші сигнали організму. До психосоматики ставлюся з повагою”.

Міла, IT: “Однозначно вірю в гомеопатію. Вважаю, що традиційна медицина ще з медичного університету спрямовує лікарів до однобокого підходу –  усунення симптомів, а не причин, а звідси – порушення клятви Гіпократа “Не нашкодити, не розібравшись у першопричині, і до останнього відтерміновувати критичні заходи”. Намагаюсь обходитись народними засобами, яких удома вдосталь. Підтримую нетрадиційні методи лікування!!! Хотілось би “на автоматі ” мислити позитивно, хоча, не завжди виходить, але хотілось би”.

Сергій Лисенко, режисер:
“1. Звісно, я вважаю, що треба дбати про своє здоров’я. Навряд чи хтось відповість вам інакше. Українській медицині я “скоріше довіряю”. На жаль, надто багато в ній сьогодні вирішують гроші, надто великою є корупційна складова. Це не може не позначитись на професії. Але водночас вірю, що в нас багато чесних лікарів.
Я довіряю українським лікам, але, на жаль, їх номенклатура не покриває й половини потреб населення. Надто багато є імпортних препаратів, яким немає вітчизняної альтернативи.
2. Традиційна медицина – це, звісно, бізнес, особливо якщо йдеться про фармацевтичну галузь. Але на цьому базується вся наша система охорони здоров’я. Нічого з цим не вдієш.
3. На новини реагую спокійно, але беру їх до відома. Вірю у вакцинацію проти грипу, але не роблю її через власні лінощі. Слідкую, чи перейдено в місті епідемічний поріг.
4. Зараз ходжу до магазину, пошти, тощо, у медичній масці, мажу ніс оксоліновою маззю. Загалом так, займаюсь профілактикою.
5. Якщо це банальна нежить, займусь самолікуванням. Але підвищення температури, поява незвичних симптомів примусять мене викликати лікаря.
Щодо знахарів – вони з’являються тоді, коли традиційна медицина безсила.
6. З гомеопатією ніколи не стикався. Але вона сотні років існує паралельно з традиційною медициною, тож напевно щось у ній є. Взагалі в мене немає жодних забобонів щодо будь-яких медичних практик. Працює? Чудово, будемо застосовувати. А науковими поясненнями хай займаються фахівці.
7. Так, варто в аптеках купувати медичні препарати. Відвари, чаї, мед, трави,тощо, розглядаю як супровід. Річ у тім, що в препараті активна речовина є головним компонентом. У відварах і сумішах вона розчинена у безлічі інших складових. Це основна проблема фітотерапії.
8. Терпіти біль не варто, особливо головний. Біль викликає загибель нейронів, а в людей після сорока їх кількість і так зменшується. Принаймні, я про таке читав.
9. Так, вірю, що організму чогось може бракувати”.

Олександр Коляда , вчений генетик, науковий працівник Інституту Геронтології НАМНУ, співвласник американської компанії Titanovo: “Ситуация сложилась так, что мы почему-то ответственность за свое здоровье перекладываем на врачей. Мы думаем: “Раз они учились в таких же украинских ВУЗах, только медицинских, то они нам обязаны, ночами не будут спать а только нас лечить”. Ужасная правда в том, что медицина очень мало что может лечить, в обывательском понимание этого слова. Опухоль можно вырезать, рану – зашить, воспаление и боль – снять, дефицит какого-то гормона компенсировать. Но это чаще всего очень далеко от лечения причины заболевания. «Украинских» врачей – нет, есть врачи сами по себе, кто-то живет в Украине и не пропускает ни одного международного конгресса по кардиологии, и за ним охотятся работодатели со всего мира, а кто-то – даже книг по своей специальности уже 20 лет не читает, и в арсенале – у него только гомеопатия, чай и ненависть к системе. Думаю, что если написать методичку «Как отличить хорошего врача от плохого», это поможет украинской медицине и продлить жизнь населению больше чем миллиардные вливания”.

Тетяна Трощинська, журналіст:
“1) Так.
2) Медицині – так, фармації, крім анальгіну, – ні)))
3) Це неоднозначне питання. Це бізнес, без сумніву, тією ж мірою, як і освіта, і культура і т.д. Але є маса чудових фахівців, які виконують свою роботу професійно. Я такий пацієнт, який намагається ходити до перевірених лікарів або ж до кількох спеціалістів, якщо є сумніви.
4) По-журналістськи, збираю різні думки. Стосовно дитини – іноді панічно)))
5) Не переймаюсь, але читаю про це як журналіст. Намагаюсь говорити з першоджерелами.
6) До лікаря, крім легких випадків.
7) У мене є один улюблений препарат-плацебо – сабельник. Але загалом більше – хіругії))
8) Здоровий спосіб життя, їжа – я в це вірю. І дотримуюсь. Але є ситуації, коли чаї не допоможуть. Думаю, сам пацієнт не завжди може це визначити.
9) Не варто. Але я іноді терплю.
10) Про воду вірю, бо це працює у мене. Якщо п’ю достатньо – це помітно для мого організму. Про кальцій і вітаміни важко сказати. Думаю, багатьом організмам більше бракує рівноваги, ніж вітамінів”.

Зінаїда Луценко, письменниця, вчителька:
“1. Обов’язково необхідно дбати про своє здоров’я, обов*язково!
2. Не довіряю на всі 100%, і уникаю всіма способами, в лікарню йду хіба на обов’язкові медогляди перед 1 вересня, як учителька.
3. Бізнес.
4. Я такого не слухаю, це все зомбофобіювання.
5. Ні, зовсім.
6. Лише самолікування. У 40 років я вже вмію лікувати себе миттєво.
7. Так.
8. В аптеку лише за ватою, спиртом, шампунем і кремом.
9. Варто.
10. Мабуть, іноді буває й так”.

Вікторія Гранецька, письменниця:
“1. Ледве чи знайдеться хоч одна людина, котра скаже на загал: про своє здоров’я можна й не дбати. Та в реальному житті часто виходить так, що про власні потреби ми згадуємо в останню чергу – коли вже зовсім «притисне». Я, мабуть, і належу до таких людей, котрі працюють, працюють, працюють, без жалю витрачаючи свої фізичні ресурси. За улюбленою справою можу забути про їжу та сон. І поки що на здоров’я не скаржуся. Мабуть, гормони щастя допомагають.
2. Хотілося б довіряти саме українській медицині та українським лікам. Шкода, що вітчизняних аналогів багатьох препаратів наразі просто не існує на ринку. Та якщо буде вибір – купувати українське чи імпортне, звісно ж, оберу українське. Імпорт не завжди означає якість.
3. Бізнес, побудований на рецептах здоров’я. Зрештою, будь-який бізнес створюється, аби задовольняти ті чи інші потреби споживачів.
4. Без паніки реагую на новини про епідемії. Адже саме паніка є рушійним двигуном поширення епідемій. Хвороби так швидко не переносяться, як новини про них.
5. На жаль, до профілактики ще не доросла. Але після цього опитування неодмінно про неї подумаю.
6. Залежно, яка хвороба. Якщо невиліковна, то навряд чи є сенс витрачати гроші на знахарів чи лікарів. Ліпше витратити їх на здійснення останніх бажань. Приміром, поїхати в Париж.
7. Гомеопатія? Якось, заради цікавості, приймала один препарат. Не допоміг. Але й не зашкодив, на щастя.
8. Мабуть, варто дотримуватися «золотої середини». Приміром, у лікуванні застуди цілком можна обійтися без аптеки.
9. Коли ми приймаємо знеболювальні препарати, ми не лікуємо, а просто «призупиняємо» біль. Та іноді звичайний головний біль виявляється симптомом іншої, набагато серйознішої недуги. Біль – це спосіб нашого організму привернути до себе увагу.
10. Чому б і ні? Звісно, вірю. Тільки я б додала до цього списку ще й добру каву”.

Тарас Фролов, журналіст:
“1) Так.
2) Так.
3) Медицина не є рецептом здоров’я, це наука, яка вивчає захворювання та методи лікування. Медицина дала знання про те, як утримувати організм здоровим. Не розумію, чому у питанні є протиставлення між рецептом здоров’я та бізнесом. Якщо, медик отримує зарплатню за те, що лікує людей, то очевидно, це бізнес.
4) Я маю сумніви у професійних якостях українських журналістів, тому перевіряю повідомлення про епідемію на сайті МОЗу.
5) Не знаю, що означає “загрози здоров’ю, які можна побачити в інформаційному просторі”, тому утримаюсь від відповіді.
6) Самолікування гарячим чаєм, але наступного дня – лікар.
7) Так.
8) Справа особистих уподобань. Комусь подобається і допомогає цитрамон, комусь – дубовий настій.
9) Все залежить… Якщо мене не дуже турбує головний біль – то нічого не приймаю, якщо він мені заважає випиваю каву або цитрамон. Стає краще.
10) Збалансована їжа та помірна кількість води – шкоди не нароблять, то чому б і не спробувати?”

Олександр Зубченко, письменник:
“1) Звісно, кожен має дбати про своє здоров’я, бо воно належить не тільки йому, а й рідним, друзям, суспільству. Кожен має прагнути вести здоровий спосіб життя без вживання алкоголю, паління та інших негарних звичок. Необхідно також любити людей, бути доброзичливим та мати гарний настрій, що є запорукою гарного здоров’я!
2) Так, довіряю… Щоправда, в лікуванні незначних нездужань, що стосується серйозних хвороб, то краще довіритись перевіреним закордонним лікам, бо вони, як правило, не мають великих побічних ефектів.
3)На мій погляд, зараз вона більш схожа на бізнес, і бізнес часто не сумісний зі совістю та людяністю. Трапляється багато випадків, коли люди, які не в змозі заплатити, змушені помирати в присутності лікарів, які й не пробують надати допомогу. Хоча й трапляються справжні лікарі, які не забули клятву Гіппократа. 4)Намагаюся берегтися в транспорті та на вулиці, або в публічних місцях. Щодо вакцинації, то маю підозру, що якраз вона і викликає хворобу та ускладнення. Є приклади серед знайомих.
5)Не те що переймаюсь, я просто намагаюсь брати до уваги деякі рекомендації, якщо вони того варті, бо за своє життя я набув практичних навиків лікування шляхом мануальної терапії та акупунктури, так що деякі недуги я знімаю простим натиском пальців і досить ефективно.
6) Беручи до уваги останнє захворювання грипом три роки тому, коли я викликав лікаря додому і молода, впевнена у собі особа призначила мені сильні антибіотики, які не допомогли зовсім, а потім, через тиждень виписала з температурою на роботу, то я краще займусь самолікуванням, бо отоді прийняв тричі аміксин і хвороба за два дні зникла, а після прийому першої пігулки я одразу перестав кашляти. Я можу привести дуже багато прикладів некомпетентності та черствості лікарів навіть по відношенню до малих дітей, адже це все довелося пережити і якраз прийняття самостійних рішень рятувало ситуацію.
7) Так, я приймав деякі гомеопатичні препарати і вони були досить ефективні.
8) Трави та інші засоби можуть служити профілактичними засобами, хоча при отруєннях, захворюваннях печінки, застудах вони можуть бути більш ефективними, ніж стандартні лікарські засоби. Вони також більш корисні, бо при грипі, наприклад, коли людина збиває температуру колдрексом чи іншим засобом, широко розрекламованим, вона просто виснажує свій організм, відчуваючи деяке полегшення, але то просто симптоматика, хвороба продовжує свою руйнівну діяльність, в той час, коли людина, обманута цим ілюзорним полегшенням, іде на роботу, замість того, щоб вилежатись дома.
9)Не варто, бо біль – це симптом якогось порушення і треба вживати заходів.
10) Я не вірю, що ця нестача така дієва, бо після голодування організм позбавляється деяких хвороб і почувається набагато краще, хоча позбувся деякої кількості вказаних елементів (води це не стосується”.

Світлана Талан, письменниця:
“1.Кожна людина має дбати про своє здоров’я, але зазвичай у щоденних клопотах це питання часто відходить на другий план. Захоплююсь людьми, які не забувають дбати про своє здоров’я щодня, я на жаль, не належу до такої категорії.
2. У мене нема вибору, тож доводиться довіряти вітчизняній медицині. Зазвичай, не ходжу на прийом до першого ліпшого лікаря, шукаю фахівців у приватних клініках або по рекомендації добрих знайомих. Ліки купую і українського виробника, і зарубіжні.
3.Традиційна медицина, на превеликий жаль, перетворилася у бізнес. Лікарі заробляють на продажі різних добавок та тісно співпрацюють із аптеками, отримуючи свій відсоток від виписаних дорогих ліків. Якось стала випадковим свідком, як два лікарі у медичному закладі вчинили бійку, не поділивши аптеки. Чи будуть такі лікарі дбати про одужання хворого? Звичайно, що ні і їх таких багато.
4. Коли чую про епідемію, то намагаюсь уникати бути у місцях сукупчення людей, приймаю вітаміни. Однієї вакцинації проти грипу мені вистачило на те, щоб за зиму хворіти на грип чотири рази. Після того не довіряю вакцинаціям.
5.Повністю довіряти інформаційному простору не можу, але прислухаюсь до думки.
6.Роблю помилки не раз, починаючи самолікування вдома. Минулого літа затягла візит до лікаря, як наслідок: місяць у лікарні, операція… Знаю, що наступного разу також не буду поспішати до лікарні. Чому? Нема повної довіри лікарям.
7. Гомеопатії не довіряю.
8. Особисто я вибираю ліки, так простіше і швидше. Кілька разів робила спробу лікуватися травами – результат нульовий.
9. Навіщо терпіти біль, якщо можна його позбавитися, випивши пігулку?
10.Води, на мій погляд, людина повинна пити стільки, скільки потребує її організм. Вітамінів, напевно, нам завжди не вистачає, бо харчування не завжди таке, яке потрібно бути. А ось кальцію вистачає чи ні повинен визначити лікар за аналізами – мені так здається”.

Тимур Литовченко, письменник:
“1) Протягом життя ніколи себе не шкодував. Але після того, як став інвалідом І групи, мимоволі доводиться бодай трохи опікуватися станом свого здоров’я.
2) Звісно, довіряю! Якщо вітчизняні ліки якісні, віддаю перевагу саме їм.
3) Безчесні люди можуть зробити бізнес із чого завгодно – у т.ч. і з традиційної медицини. За безчесними людьми не заржавіє!
4) Ніяк не реагую. Це – пересічні події життя, не кращі й не гірші від інших.
5) Не займаюсь. Наше життя надто сповнене реальними неприємностями, щоб іще сушити мізки над тим, чого немає й невідомо, чи буде. Тож неприємності намагаюсь долати в міру їх настання.
6) Звернусь до лікаря у тяжкому випадку, у легкому – самолікуватимусь.
7) У сфері, де гомеопатія лікує – так.
8) Що краще лікує – до того й варто заертатися.
9) Можна терпіти, можна не терпіти. Кожен вирішує сам. Я можу потерпіти, моя дружина, дочка й мама не терпітимуть.
10) Я вірю Богові. А довіряю своєму стану – не рекламним історіям”.

Ірина Ексуз, фахівець з персоналу:
“1. Нужно, но не зациклеваться.
2. Есть у нас хорошие врачи и доверяю только избранным!
3. К сожалению последние годы превратилось в бизнес на 90%.
4.С очень большим недоверием!!! Чаще всего следом ожидаю проталкивание каких то лекарств и какой то пиар компании.
5 Нет.
6. Смотря, какое заболивание. Некоторые и сама знаю, как лечить и как с ними бороться (но это опыт и знания моих подруг – врачей, у них училась и к ним прислушивалась. Если не знаю, что делать, то обращаюсь к врачам, но предварительно стараюсь найти реально врача, а не медицинский диплом.
7. Гомеопатии частично.. возможно как профилактику и как продолжение лечения и восстановление после курса медицинских препаратов.
8. Нужно правильно лечить медицинскими препаратами з правильным курсом лечения. А вот народные средства, без медицинских, могут загнать болезнь в хроническое состояние. Нужно первоначально победить проблему медицинскими препаратами, а уже потом – дополнять лечение народными средствами.
9. Боль терпеть нельзя!!!!!! Особенно головную!!!!!
10. Возможно и не хватает, но точно не в таких параметрах как продвигают заинтересованные маркетинг планы медицины… Это продвижение товара”.

Олеся Моргунець-Ісаєнко, режисер:
“1. Я за здоровий спосіб життя!
2. В Україні досить багато гарних лікарів, але й достатньо бездар, ніхто не застрахований від такого лікаря. Я вважаю, що треба зробити медецину платною, за страховкою, і тоді шанс потрапити до хорошого спеціаліста зросте.
3. Традиційна мидицина в деяких випадках бізнес, а в деяких – панацея.
4. Під час епідемії намагаюсь зробити все, що б не підчипити її, наприклад: мити руки, гуляти на свіжому повітрі, провітрювати і зволожувати кімнату. А от вакцинам довіряю не дуже, хоча їх використання не заперечую.
5. Інколи.
6. Я звертаюсь до лікара, якщо за 3 дні хвороба ускладнюється, а якщо стає краще, то займаюсь самолікуванням.
7. Гомеопатії не довіряю, вона лікує лише, якщо ти в неї віриш.
8. При хворобі спочатку використовую народну медицину, якщо це застуда, а не щось серйозне. Коли не діє, йду в аптеку за ліками.
10. В те, що організму чогось бракує, вірю, бо наша екологія і стресове життя змушує нас вбивати свій організм”.

Опитування провела: Ірина Новоставська
Світлина: theodysseyonline.com
Джерело: Енциклопедія Щастяhttp://schastya.info/