Чи можна навчитися любити дітей?

Дитині так просто і легко любити все, що її оточує. Але дорослим зазвичай так важко любити дітей, дорослих. Дається це з таким навантаженням, терпінням, а не легкістю.

Дитина, коли приходить у світ, поняття немає, що її можуть любити за щось. Що вона сама по собі не така цінна, як ті зміни, які вона здійснить, щоб її любили.

Дитина – це потік безмежної любові. Якщо цю любов відчути, а не фіксувати увагу на дії дитини, то любові стане ще більше і вона торкнеться серця, шкіри дорослого.

Дитину не потрібно виховувати. Дитину потрібно любити і вона буде рухатися своїм шляхом і тою дорогою, яку сама обирає.

Любов, яку відчуває дитина від дорослих, стає для неї внутрішньою силою, впевненістю, волею, натхненням. Якщо відчуває.

Чи може дорослий навчитися любити дитину так як дитина любить дорослого? Може, але для цього треба докласти дуже багато зусиль.

Бо контролювати дитину, змушувати її жити нормальним життям, яким живуть дорослі, як їх вчили – це не про любов, це про якийсь тягар, які дорослі хочуть передати дитині у спадок.

Чи дасть контроль, примус, автоматичні реакції невдоволення дитині впевненість у завтрашньому і сьогоднішньому дні? Чи буде дитина щаслива від так має бути і правильно? Чи варто заганяти дитину в свій автомат, який не працює, а заважає?

Чи варто на себе як дорослого збоку подивитися на свою поведінку? Чи варто глянути як дорослий приймає любов від дитини і яким чином віддає любов? Це точно любов?

Чому у дитини сяють чи не сяють очі? Це про любов?
Чому дитина вчиться чи не вчиться? Це про любов?
Чому дитина постійно кричить? Це про любов?

Чи дійсно любов може мати відчуття холоду, неспокою, неприязні?

Але чому ж любов така цінна для дитини і для дорослого? Бо вона лікує, створює імунітет, окрилює, дає потужні сили рухатися, жити. І якщо дитина не відчуває любові, то вона живе складно, з проблемами. Любов має здатність спалювати тривоги, страхи, проблеми і бачити їх рішення без стресу, спокійно, в ентузіазмі, в наповненні.

Автор: Ірина Новоставська
Джерело: Енциклопедія Щастя