Діти індиго – це наше майбутнє?

 

Часто ми чуємо, що діти сьогодні особливі, інші. Вони вміють любити інакше і жити не тим життям, до якого звикли люди з консервативним мисленням. Чи дійсно це так, ми, в рамках підготовки до інтелектуальної дискусії “Діти і майбутнє”, запитали у різних фахівців країни.

 

Наталка Доляк, письменниця: “Всі діти однакові. Це прибамбаси батьків – шукати в дітях індіго, щоб вирости у власних очах чи що. Надможливості???? Нє, не знаю. Тут аби впоратись із тим, що Бозя відкраяв”.

Олександр Коляда, вчений генетик, науковий працівник Інституту Геронтології НАМНУ, співвласник американської компанії Titanovo: “Интресные условия среди порождают интересные свойства детей. У нас век поклонения интеллекту и множества возможностей проявления его. Из за этого мы находим много детей с неординарными способностями. Каждое поколении родителей уверено что их дети не такие как были раньше. Теперь когда средств общения больше эти родители поднимают больше шума, и когда интеллект в почете, а не талант музыканта, например, то и особенности детей видят в неком сверхумном поколении. Но есть и объективные изменения. Но они не так удивительны. Дети теперь имеют доступ ко всей информации мира на ладони, социальных и сексуальных табу, давлеющих над ними, почти не осталось, они свободны во всем и живут в мире интеллектоцентризма. Нет ничего удивительного что мы видим целое поколение умных и быстроразвивающихся детей с другой системой ценностей. Широкий спектр аутических нарушений у детей связан с тем, что эмоции теперь не так важны в условиях работы за компьютерами как раньше. И эти болезни являются своего рода адаптациями к новым условиям социума”.

Громовиця Бердник, письменниця: “Діти індіго – це скорше популярний мем, який змішує дуже багато понять, в т.ч. реальність того, що зараз діти розвиваються інакше, ніж раніше, а можливо, й народжуються інакшими – і неправильне виховання, яке породжує соціопатію, яка теж включається автоматом в “індіго””.

Ігор Цикура, художник: “Діти індіго – просто “красівий” термін для давно відомого явища. Це явище було завжди (Моцарт, Пушкін, Шевченко), просто змінюються умови його існування. Мені здається, що т. з. “індіго” – просто приклад мутації (ну, добре – якщо це “страшно” звучить, то хай буде – мікромутації)). Такі прояви (саме в такій формі – також) завжди були, просто змінюються умови світу, в якому вони проявляються, відповідно, змінюється і ставлення оточуючих (як частини цього світу) до цих мутацій. Власне, так еволюція і працює, мені здається, що тут немає ніякої містики або чогось надзвичайного – просто ми є свідками цікавого явища – як при різкій зміні умов існування мутація починає перетворюватись в норму. Можна довго тут ще копатись, але це все вже будуть деталі. Про надможливості – це ж все відносно. І знову ж – в будь-якому виході за межі “норми” немає нічого “ненормального”, просто тому що саме такі можливості виходу “за межі” тупо вкладено в нас еволюцією))). Ми – змінюємо світ, світ – автоматично (як би це не було “обідно” для нас)) змінює нас самих. При чому, гадьониш такий))), вклав механізм цих змін в нас ще до народження не те що – людства, а й взагалі – ссавців, наприклад.

Світлана Дідух-Романенко, поетеса: “Психіатри і терапевти стверджують, що більшість ознак «дітей індиго» підпадають під діагноз «СДУГ» (синдром дефіциту уваги і гіперактивності). У мого сина саме такий діагноз, тож часом я чую це визначення на його адресу. Не знаю, якого кольору в нього аура, але знаю, що він бачить світ абсолютно інакше, ніж більшість людей. А як це назвати – справа другорядна. Мабуть, визначення «діти індиго» більш потрібне для батьків таких дітей, щоб легше змиритися з тим, що їх діти особливі, не гірші за інших,а навіть набагато кращі.
В дитинстві я дуже хотіла мати над можливості: читати чужі думки, бачити майбутнє чи лікувати людей силою думки) Чесно кажучи, і зараз мрію…про можливість телепортуватися, коли їду в громадському транспорті)”.

Андрій Кокотюха, письменник, сценарист, журналіст: “До того, що люди народжуються з талантами, а ці таланти здатні розвинутися в надможливості, я ставлюся позитивно. Тобто, визнаю це. Але якщо не буде впливати середовище, дитина індиго помре в зародку. Михайло Ломоносов став би тим, ким став, аби не пішов із рибним обозом із свого села туди, де можна отримати освіту? Навряд. Моцарт, аби народився в родині тих, кого сьогодні прийнято називати ватниками, не став би Моцартом. З іншого боку, є приказка, що на дітях природа відпочиває. Але знаю особисто три покоління художників, ні на кому природа не відпочила. Діти індиго – це вчасно помічені та розкриті вроджені здбності. Навіть якщо це – гіпноз чи левітація”.

Оксана Артеменко, сценарист, режисер: “Нове покоління просто швидше розвивається. Цьому сприяє розвиток технологій, покращення умов життя і т.д., порівняно, навіть з 90-ми. Надможливості – я не зустрічала, зустрічала просто дітей, які розвинені не за своїм віком. Діти-індиго зовсім не пристосовані до життя, наприклад, в селі без інтернету, без туалету, газу і світла, вони навряд би змогли вижити”.

Дмитро Розенфельд, маркетолог: “Думаю, что их такой мизер, что реально, их нет.
Есть нетипичные дети. Из таланты хорошим в детстве, но не приспособлены в жизни.
Судьба их заканчивается трагически. Воспитание ребенка – это 99% его качеств.
Воспитание должно быть связано с социальностью общества. Иначе, ребенок вырастет несчастным”.

Оксана Дябло-Мурій, шеф-редактор проекту “Пара молода”: “Діти існують в нашій державі. Чи вони індиго, чи ні, але з них зроблять рабів. Народжуються 90% талановитими, а система і батьки роблять їх…”як всі” , маса, раби…. Як індіго-першачок може існувати в класі, де 37 дітей”?

Роксолана Гнатюк, психотерапевт: “Діти індиго – активні, неслухняні – звичайно є… Але дуже рідко зустрічаються”.

Марина Олійник, редактор: ” “Шосте чуття” бачили? Так от, я таких дітей знаю”.

Олена Голубєва, керівник студії кіно, анімації та медіамистецтв «Червоний собака» Центру дитячої та юнацької творчості Солом’янського району м. Києва: “Історично так склалось, що людство рухєається в більш гуманному напрямку. І дитинство як суспільний феномен тому підтвердження. Діти все більш стають центром уваги сучпільстві і мають більше можливостей. І феномен дітей «індиго» вважаю комплексним результатом того, що ми більш уважно прислуховуємось до потреб дитини, більш чуттєво ставимось до їхніх здібностей та схильностей. Більшість дорослих вже не вважають, що діти виконавці їхніх мрій та нереалізованих бажань. Безумовно, діти в таких умовах мають більше шансів вільно проявити свою особистість, реалізуватись. Надможливості – дещо магічний термін для позначення можливостей людського мозку та здатностей росту”.

Анна Тарнава, письменниця, перекладач: “”Перш за все, діти індиго – ненауковий термін. Якщо ж таки звернутись до науки, то найбільш вдалим визначенням таких дітей є СДУГ. Та чи багато з нас здатні побачити ауру кольору індиго чи розпізнати дитину з цим новомодним синдромом? Напевне, ні. Але, що ми дійсно бачимо щодня – це зовсім інші діти. Вони не такі, якими були ми. У них інші інтереси, інші цінності, інші здібності. І головна наша роль полягає у тому, щоб дати ім розвиватися такими, якими вони є, і не намагатися зробити їх схожими на нас. Як сказала колись знайома лікар-невропатолог, ” Якщо відхилення від норми спостерігається у більшої половини дітей, то проблема не в дітях. Час змінювати норми”. Нова раса? Чому ні? Не треба боятися змін, треба боятися, коли нічого не змінюється.”

Юлія Серебрякова, маркетолог: “Думаю, существуют дети с “надможливостями”. За счёт чего у них появились эти способности, толи врожденные, толи высшие силы, толи родители приложили руку к их развитию, нужно разбираться”.

Антоніна Захарова, директор Piano cafe: “Безусловно, дети-индиго существуют. Это спасители, посланники, предсказатели, одаренные невероятной интуицией, гениальностью, действующие вне общепринятых подходов и логических выводов. На сегодняшний день существует множество феноменов и даров, которыми обладают дети-индиго. Одним из известных примеров ребенка Индиго является мальчик, в 5 лет освоивший весь мировой репертуар произведений для скрипки и в том же возрасте выступавший с оркестром уже взрослых музыкантов в качестве первой скрипки.
Это новое поколение реформаторов, способных обнажить проблемы современного общества, изменить наше мировозрение, понять Божественную природу человека и сделать нас лучше“.

Олеся Моргунець-Ісаєнко, режисер: “У всі часи народжувалися геніальні діти”.

Катерина Ясько, психолог: “Современные дети действительно рождаются и растут другими, нежели поколение их родителей, а тем более бабушек и дедушек. “Дети индиго” – это лишь способ назвать то, что в них для нас неясно. Они отличаются не только тем, что их сложнее замотивировать к учебе или договориться сделать то, что для них не является важным. Это лишь следствие, причины же зарыты гораздо глубже.
Все большее количество детей рождаются с особенностями развития нервной системы, в которых нейропсихологи видят реальные отклонения от того, что еще 20 лет назад было принято считать нормой. Сейчас меняется сама концепция нормы – для примера, количество детей с аутичным спектром в США с каждым годом увеличивается на 25% по сравнению с предыдущим, не говоря уже об СДВГ, синдроме Аспергера, новым болезням – детской шизофрении и депрессии. Также увеличивается количество здоровых, но высокочувствительных детей, чья нервная система с трудом выдерживает излишнюю перегрузку и гиперстимуляцию (согласно исследованиям Элейн Эйрон, из от 15 до 20%). Название “индиго” в нашем случае – это попытка привлечь внимание к масштабу этих проблем.
Почему так происходит – предмет отдельного разговора.
В любом случае, эти особенности развития современных деток нельзя не учитывать при формировании новой образовательной парадигмы. По моему мнению, ключевое место в образовании сегодня должно занять развитие эмоционального интеллекта и умения качественно сотрудничать, сильных черт характера (выдержка, самоконтроль, любознательность, оптимизм, благодарность, проактивность), а также нывык заботиться о своем физическом и психологическом здоровье через регулярную практику йоги, нейройоги, единоборств (тай дзы, айкидо, карате) и медитации. Обучая так называемых “детей-индиго” навыкам эмоционально-волевой саморегуляции, устойчивости к стрессу и заботе о здоровье своей нервной системы, а также предложив их родителям понимание эволюционных причин рождения все большего количества таких детей и фундаментальных принципов взаимодействия с ними, мы способствуем укреплению семей и формируем поколение детей, которых растить и воспитывать легко и приятно”.

Олег Ущенко, режисер: “New age, в якій ми живемо, відрізняється великими потоками досить концентрованої інформації. Не належу до людей, які вірять в особливу ауру цих дітей. Але вірю, що з них почнеться новий етап людського розвитку. він не закінчується ніколи. Індиго – це люди, які здатні в тих потоках інформації розібратися.Іноді через те виглядають дивними. Насправді, то не вони дивні, то світ відстав від їх розвитку. І жодної містифікації”.

Дмитро Дроздовський, критик, літературознавець, перекладач, письменник, головний редактор журналу “Всесвіт”: “У житті мені доводилося працювати з дітьми-індиґо. Це не просто обдаровані особистості — це маленькі мудреці, наділені особливим способом світовідчуття. Вони живуть у своєму світі, який треба або відчути, або який тобі не дано побачити. Нормальні дорослі просто не розумітимуть їх. Я був свідком, яка одна колега-педагог вважала таку дитину «не від світу цього», а дитина, відповідно, нічого не хотіла робити з її предметів. Вони розійшлися в паралельних вимірах, ненавидячи і не розуміючи одна одну. Із такими дітьми справді досить непросто. Проте вони мають надзвичайно тонку душевну організацію і надзвичайно сильне біополе, яке насправді може коригувати час і простір. Це не фантастика. Така дитина подумки може проектувати реальність. Я сам не вірив у це, допоки це не сталося перший раз, потім другий, потім третій — а це вже закономірність. А потім тридцять перший. Така дитина справді могла матеріалізувати людей у своєму житті, підлаштовувати під себе ситуації, зустрічатися у точці Х величезного Києва з тими, кого вона дуже хотіла бачити і з ким спілкувалася у своєму дивовижному світі. З точки зору математики і статистики така випадковість стримить до нуля. Думаю, ми ще досить мало знаємо про специфіку роботи мозку таких дітей. Але ці діти мають якусь невідому мудрість – і водночас тисячевідсоткову дитинність. Вони в 11 класі пишуть на рівні дорослих, які вже побачили це життя, які знають, що — в основі цього забігу під назвою життя. Але водночас вони — діти, максималістськи налаштовані й часом агресивні. Проте на таких дітях багато-чого тримається у світі. Вони здатні бачити світ по-новому, з несподіваних ракурсів, а отже, саме на них — можливість привнести у наш божевільний і часом страшний світ прекрасне чудо”.

В’ячеслав Васильченко, письменник: “Діти індиго? Це тема швидше білянаукова, ніж наукова. Тому й оповита таємницею та містикою. Хоча ліфт колись теж був вигадкою. До нього ж не можна було доторкнутися. Прийде час – і наука все розставить на свої місця. Ми ще просто не доросли до того. Хіба створінням, які з легкістю збивають пасажирські літаки з невинними дітьми, можна відкривати такі таємниці? Мавпи ще тільки позлазили з дерев. Але істотами, створеними «за образом і подобою», поки не стали. Навіть якщо й теорія Дарвіна хибна…”

Матеріал підготований Іриною Новоставською, в рамках проекту “Інтелектуальні дискусії”. Тема “Діти і майбутнє”.

Організатор “Інтелектуальні дискусії”: Інтернет-видання про відомих людей “ГУЧНІ ІМЕНА”!

Юридичний партнер: компанія “Гелон”

Інформаційні партнери:
Американська торгівельна палата в Україні (American Chamber of Commerce in Ukraine)
Інформаційний портал ВЛАСНА СПРАВА vlasnasprava.ua
Портал Української книжкової індустрії UABOOKS.INFO
Журнал “Всесвіт”
Чикагський часопис “Час і події”
Енциклопедія щастя

Світлина: wallpaperhoneys.com
Джерело: Енциклопедія щастяhttp://schastya.info/