На Любові не заробиш!

Нещасні і нелюблячі люди потрібні цьому людству для миттєвих насолод, для цілей, для звітів, для діаграм, корпоративних і родинних стрибків, для великих доходів, влади, масштабних конфлітків, міжнародних ігор та психозабав.

Нещасні і нелюблячі люди – це вічні покупці.
Але чому?
Бо, щоб дійти до рівня любові та щастя, треба купити неймовірну кількість продукції та послуг, щоб не отримати любові та щастя.
Бо те, що вони отримують, – це миттєва, тимчасова насолода, яка є штучним замінником любові та щастя, ілюзією.

Любов та щастя – це довгий шлях людини, який би міг бути коротшим, але в світі замінників, подвійних стандартів, перегорнутих смислів, людина постійно звертає не на ту стежку, втрачаючи роки.

Реклама, фільми, мистецтво, книги, театр, музика, маркетинг, навчання, мандрівки, розмови емоційні, публічні заклади їжі – граються з почуттями людини, показують ілюзії, наповнюють тимчасово зображеннями, які мозок плутає зі своєю буденною реальністю.

Людині починає видаватись, що вона зрозуміла, вирішила свої питання, а насправді – назбирала ще більше на свій горб.

Людина набирає на себе ще більше справ, більше навчань, більше, більше, більше, аби швидше, швидше, швидше дійти до фінішу чи хоча би втримати сотворену певними діями, покупками ілюзію любові та щастя.

Після “безсмертного поні” приходить щастя, любов чи до? До морозива чи після? До нової сукенки чи після? До нового годинника чи після? До почутої фрази чи після? До прочитаної книги, переглянутого кіно чи після? До мандрівки чи після? До кількох освітніх дипломів чи після? До стосунків чи після? До відпустки чи після? До компліментів чи після? До хвороби чи після? За життя чи після?

Так багато в житті підтверджень ілюзій щастя, любові, що починає в якусь мить видаватися, що це так легко, що є певний рецепт чи рецепти. Тому людина продовжує ті ж дії, які віддаляють її від себе, що розхитує стабільність, заплутує реальність, колихає уяву і підіймає рецептори.

Очевидно, людей шукачів щастя та любові легко смикнути для насолод, для цілей, для звітів, для діаграм, корпоративних і родинних стрибків, для великих доходів, влади, масштабних конфлітків, міжнародних ігор та психозабав. Бо такі люди будуть постійно голодні на емоційну їжу, ігри, які їм замінять реальне їх персональне щастя і любов. Таких людей легко налякати, довести стресом, навчити його любити як самого себе і легко довести до стану стрибання, ейфорії. Такі люди стають ляльками в багатьох іграх інших людей, особливо, іграх, де багато пристрасті, азарту та боротьби. Така людина добровільно віддає свій імунітет.

Ми знаємо з історії, як багато чудових людей від пошуків щастя, любові просто згорали на очах, втрапляли в ситуації, які їх знищували. А могло бути інакше.

Коли людина щаслива, в гармонії, любові, в неї зникає потреба до купівлі якоїсь продукції, послуг, витрачання часу без смислу, її не зачепити флешмобами, рекламою та іншими смислами, які не є її внутрішніми. Увагу такої людини не поцупити. Такій людині не потрібно щось доводити, сперечатися. Бо така людина розуміє, де її, а де – не її. Опирається передусім на себе.

На Любові і на Щасті не заробиш, лише на замінниках Любові і Щастя, ілюзії. Тому, чим більше нещасних людей, тим заможніші ті, що переконують, що дають їм Любов і Щастя. Адже Любов і Щастя можна здобути лише своїм персональним шляхом або ілюзійною приманкою.

Але Любов і Щастя – це точно не відчуття як після роботи за плугом. Це не каторга, а радість.

Автор: Ірина Новоставська
Джерело: Енциклопедія Щастя