Увага визначається ресурсами

Куди ресурси, туди увага. Яскравіше, солодше, смачніше, більше. Апетит росте і росте. Отой насичений смак стає насиченішим і вже нічого не лишається, крім смаку. Бо що було тоді до ресурсів? Які тоді були бажання, цілі, причини? Збираємо вершки наслідків.

І спробуй сказати, що щось пішло не так, як відчуєш на своїх накрохмалених сорочках гнилі помідори, які не продалися вчасно в 2020 році. А доки відпиратимеш томатні плями, ресурси будуть до себе приваблювати все нових і нових людей, які підтягуються лише на одну потребу – ресурси.

А коли набридне в цю гру бавитись, якщо набридне, то як запустити інакше механізм, до творення якого причасний своєю згодою і підтримкою? Бо це реально, як тоді, коли дивився малим на небо і все було реальним, навіть політ у космос?

Але ж вчитися треба, де ресурси, які оточують у навчанні, мисленні, поведінці, складанні іміджу. Але ж вступати треба, де ресурси, які будуть творити ресурси? Професія і робота – це про добробут, а добробут це про практичність в ресурсах.

І зирк та зирк на людей, які є ресурсними, заможніми, успішними. Примкнути до них і навчитися, як вони, стати як вони, долучитися до їх ресурсів. Та й взагалі натворити собі ілюзій щодо взаємодії з тими людьми. А ті люди ресурсні теж свої фанатазії паралельно творять.

Зиркаючи і приєднуючись до таких людей, людина втрачає свій внутрішній дім, стає внутрішньо бездомною, внутрішньо безпородною, бо свою унікальність та свій шлях замінила на шлях примкнути, де ресурси. А люди з ресурсами можуть бути на своєму шляху, а можуть бути теж блудними синами, в ілюзії самозванців.

Бо не можна реалізуватися, відхилившись від свого шляху у догоду переконань, які підказують, що оце працює, а це не працює. А значить треба бути практичною дорослою людиною і обирати те, що працює, але те, що не є твоїм.

На цьому шляху буде багато зустрічей з людьми, які спустошуватимуть і водночас наповнюватимуть розділ знань “ресурси”. Смак ресурсів дуже широкий, емоційний, тяжіє до різноманіття і підіймання дозування.

На хибному шляху ресурси виходять на ті дороги і напрямки, які не варто підтримувати, але саме туди рікою пливуть ресурси, бо всі несвідомо туди спрямували потік. І якщо ці напрямки почнуть тонути, їх будуть рятувати заради ресурсів. Бо ресурси і гроші затьмарюють їх ключове значення. Це інструменти для творення справ, гарного життя, а не сенс життя.

Бо там, де основа – ресурси, там немає людини. Там може бути хібащо статистика. А ресурси розподіляються за критеріями переконань, які оцінюють людей.

Коли себе обманюєш у бігу за ресурси, потрапляєш у пастку, яка стає вироком ледь не на ціле земне життя. В кожного є справи, які наповнюють, надихають і творять нову реальність, в якій щасливий кожен, і благ вистачає кожному. Немає розділень на цінний і не цінний. Бо людина цінна саме своєю унікальністю.

Автор: Ірина Новоставська
Джерело: Енциклопедія Щастя